Шиншила в домашніх умовах

Шиншили добре стрибають, тому клітка має бути високою. Для однієї тварини потрібно щонайменше близько 80×50×100 см, для пари більше. Зручні багатоярусні клітки з полицями на різних рівнях. Відстань між полицями не більше 30–40 см, щоб тварина не падала з великої висоти.

• Полиці й будиночки робіть з необробленої деревини: липи, берези, фруктових дерев. Пластик шиншила згризе і може проковтнути.
• Підлога має бути суцільна або з дрібною сіткою, укрита підстилкою з деревних гранул чи обезпиленої стружки листяних порід. Гола дрібна сітка травмує лапи і може спричинити пододерматит.
• Колесо підійде лише суцільне, діаметром від 35–40 см.
• Сінник і поїлка з металевим носиком обов’язкові.

Щовечора випускайте шиншилу на 1–2 години погуляти в безпечній кімнаті під наглядом. Вона гризе все підряд, від дротів і плінтусів до корінців книжок, тож приберіть усе небезпечне.

Шиншила не має потових залоз, а крізь щільне хутро тепло з тіла майже не виходить. Уже від 25 °C, особливо коли волого, вона може отримати тепловий удар, від якого гине за кілька годин. Вище 28 °C стан стає критичним дуже швидко.

Як уберегти шиншилу від спеки

• Тримайте клітку в найпрохолоднішій кімнаті. Сонце, батарея і засклений балкон для неї не годяться.
• Повісьте біля клітки термометр і влітку поглядайте на нього щодня.
• Якщо квартира на останньому поверсі або вікна виходять на південь, у липні й серпні без кондиціонера там буває небезпечно жарко навіть уночі.
• У спеку без кондиціонера не обійтися. Стежте лише, щоб потік повітря від нього чи від вентилятора не дув просто на тварину.
• На короткий час допоможуть охолоджена в холодильнику гранітна чи мармурова плитка і заморожені пляшки з водою, загорнуті в тканину і поставлені так, щоб шиншила їх не гризла.

Перегріта шиншила лежить витягнувшись, часто дихає, у неї червоні гарячі вуха, тече слина, вона млява. Перенесіть її в прохолодне місце, у воду не занурюйте і одразу їдьте до ветеринара.

Травлення шиншили пристосоване до бідної гірської рослинності. Раціон складається з такого:

• якісне сіно без пилу і цвілі, скільки з’їсть;
• однорідні гранули для шиншил, приблизно 1–2 столові ложки на день (із сумішей тварина вибирає найсмачніше);
• сушені трави: кульбаба, подорожник, ромашка, листя малини, сушена шипшина;
• гілки яблуні, груші, верби, ліщини для гризіння.

Свіжа соковита зелень, фрукти, сухофрукти, горіхи, насіння соняшнику, хліб і солодке спричиняють здуття, діарею і ожиріння печінки. Як ласощі дайте раз на тиждень одну родзинку або шматочок сушеного яблука, а краще сушену квітку чи травинку.

Свіжа вода в поїлці має бути завжди. Новий корм вводьте поступово, протягом 1–2 тижнів.

Густе хутро шиншили після намокання сохне дуже довго, тварина переохолоджується, а на вологій шкірі розвивається грибок. Тому у воді шиншилу не купають. Вона чиститься, качаючись у спеціальному вулканічному пилу.

• Купуйте пил саме для шиншил. Пісок для хом’яків грубий і псує хутро.
• 2–3 рази на тиждень ставте купалку, тобто глибоку ємність або спеціальний будиночок із шаром пилу 2–3 см, на 10–15 хвилин, а потім прибирайте. Якщо ванночка стоїть постійно, пил пересушує очі й шкіру, і тварина починає ходити туди в туалет.
• Просіюйте пил від посліду, а повністю міняйте раз на 1–2 тижні.
• Коли вологість у кімнаті понад 60%, купати можна частіше.

Скуйовджене, жирне на вигляд хутро означає, що шиншила купається замало або в кімнаті надто волого. Якщо після купання червоніють очі, робіть ванни рідше і покажіть тварину лікарю.

Шиншили соціальні, і зазвичай їх тримають парою самок або самців. Різностатева пара почне розмножуватися, а вигодовування шиншиленят забирає 2–3 тижні важкої роботи, тому самця часто розумніше каструвати.

До рук шиншила звикає повільно і рідко любить, коли її тискають. Не хапайте її за хутро. Від переляку чи грубого захоплення вона скидає жмут шерсті, щоб вирватися, і на цьому місці хутро відростає кілька місяців. Беріть тварину знизу під груди, а другою рукою підтримуйте задні лапи біля основи хвоста. За хвіст не тягніть ніколи, шкіра на ньому легко травмується.

• Переростання зубів трапляється найчастіше з серйозних проблем. Корені зубів можуть рости в бік очей і щелепи. Підозрюйте його, якщо шиншила слинить, має мокре підборіддя, сльозиться, перебирає їжею і худне.
• Шлунково-кишковий стаз і здуття: шиншила не їсть, послід дрібний або його немає. З цим їдуть до лікаря негайно.
• Тепловий удар, про який ішлося вище.
• Дерматофітія дає лисини з лущенням на носі, вухах, лапах і передається людям.
• Діарея буває від соковитого корму, надлишку ласощів або інфекції.
• Гризіння власного хутра часто пов’язане зі стресом, нудьгою чи нестачею клітковини.

Як і в інших травоїдних гризунів, частина антибіотиків, даних усередину, руйнує мікрофлору кишечника. Тому препарат обирає лише ветеринар, який працює з екзотичними тваринами, а не порадники з форумів.

Беріть шиншилу віком від 3 місяців. У здорової тварини густе блискуче хутро без проплішин, чисті сухі очі, сухі ніс і підборіддя, оранжеві різці і послід у вигляді щільних продовгуватих гранул. Попросіть показати, де тримають тварин. Сира підстилка, запах аміаку і задуха в приміщенні мають вас насторожити.

Перші 2–3 тижні тримайте новеньку окремо від інших шиншил, доки ветеринар не огляне її зуби та шкіру. Дорослих шиншил знайомлять поступово: спершу клітки ставлять поруч, потім влаштовують спільні вигули на нейтральній території.