Еублефар у тераріумі

Еублефар живе на землі, тому тераріум потрібен горизонтальний. Для однієї тварини мінімум 60×45 см площі дна, але в просторішому 90×45 см кращий градієнт і більше місця для полювання.

У тераріумі мають бути три укриття:

• тепле над зоною обігріву;
• холодне в прохолодному кутку;
• вологе, тобто коробка з вологим мохом сфагнумом або кокосовим субстратом. Без нього гекон погано линяє.

Гріти можна термокилимком під частиною дна або лампою згори (керамічною чи розжарювання), але завжди через терморегулятор. Еублефари гріють живіт, тому найважливіша температура поверхні в теплому укритті: 30–32 °C. Без термостата килимок може розігрітися так, що спричинить опіки.

Еублефари активні в сутінках і можуть жити без ультрафіолету, якщо отримують кальцій із вітаміном D3. Проте сучасні рекомендації радять ставити слабку UVB-лампу (2–7 %) і залишати тінисті укриття: так краще засвоюється кальцій і гекон почувається бадьоріше. Деталі є в посібнику Ультрафіолет і температура в тераріумі.

Еублефарів часто продають разом із пустельним піском, мовляв, як у природі. Але в природі вони живуть на кам’янистих ґрунтах, а дрібний пісок і кальцієвий пісок для рептилій для них небезпечні.

Під час полювання гекон захоплює ґрунт разом із комахою. Невелика кількість виходить сама, але якщо тварині бракує тепла чи кальцію або вона ковтає пісок регулярно, він накопичується і може закупорити кишківник. Тоді гекон відмовляється від їжі, перестає випорожнюватися, живіт здувається, а крізь шкіру видно темну масу.

Безпечні покриття:

• гумовий килимок або паперові рушники, особливо для молоді і на карантині;
• кахельна плитка або сланець;
• пресована суміш глини і піску, що твердне.

Годувати зручно з миски з гладкими стінками, з якої комахи не вибираються.

Еублефари їдять лише комах. Фрукти, м’ясо і корм для котів їм не підходять.

• Основа раціону: цвіркуни, таргани (туркменські, мармурові), для великих тварин сарана.
• Зрідка можна давати борошняного хробака, зофобаса чи воскову міль. Вони жирні, гекони до них звикають, гладшають і відмовляються від іншої їжі.
• Комаха має бути не довшою за ширину голови гекона.

Молодь годують щодня, підлітків через день, дорослих 2–3 рази на тиждень. За добу до годування комах підгодовують овочами і пластівцями, щоб вони стали поживнішими.

Поставте в тераріум маленьку кришечку з чистим кальцієм, еублефари злизують його самі за потреби. Комах обсипають кальцієм із D3 і полівітамінами за схемою з інструкції виробника. Без цього розвивається метаболічна хвороба кісток.

Товстий хвіст є запасом жиру і показником вгодованості. Якщо хвіст став тонким і видно кістки таза, шукайте причину схуднення.

Еублефари спокійні і рідко кусаються, тому добре підходять для обережного спілкування. Привчайте гекона до рук поступово, після кількох тижнів адаптації, і піднімайте його, підводячи долоню під живіт.

Двох самців разом тримати не можна, вони б’ються до травм і втрати хвостів. Самця з самками селять лише для розведення, бо від постійних кладок самки виснажуються і ризикують отримати затримку яєць. Найкраще тримати одну тварину в тераріумі.

Еублефари вміють відкидати хвіст (автотомія), щоб утекти від хижака. Так буває, якщо схопити гекона за хвіст, затиснути його чи налякати, або під час бійки з іншою твариною. Тому за хвіст еублефара не беруть ніколи.

Якщо хвіст відпав:

• не панікуйте, кровотеча зазвичай мінімальна;
• переведіть гекона на паперові рушники, щоб у рану не потрапив ґрунт;
• кілька тижнів тримайте тераріум у бездоганній чистоті;
• якщо рана кровоточить, набрякає, червоніє або неприємно пахне, покажіть гекона ветеринару.

Новий хвіст відростає за кілька місяців. Разом зі старим гекон втратив запас жиру, тож у цей період його годують трохи активніше.

Еублефари вибирають для туалету один кут, тому прибирати легко і варто щодня. Воду в мисці теж міняйте щодня. Після контакту з геконом і обладнанням мийте руки: рептилії можуть без симптомів переносити сальмонел, детальніше про це в посібнику Зоонози.

Часті проблеми:

• залишки шкіри на пальцях і кінчику хвоста, що перетягують кровообіг. Це проблеми з линькою, і запобігає їм вологе укриття;
• схуднення і рідкий послід, причиною яких бувають внутрішні паразити, зокрема криптоспоридії;
• м’яка щелепа і тремтіння через брак кальцію.

Еублефарів розводять у неволі десятиліттями, тож шукайте розплідника, який знає вік тварини, морфу і чим її годували. Переїжджати гекон може, коли вже стабільно їсть і важить хоча б 10–15 г.

Ознаки здорової тварини:

• хвіст біля основи товстий, не тонший за шию;
• очі ясні, повністю відкриваються, без кірок;
• пальці цілі, без залишків старої шкіри;
• живіт не запалий і не роздутий, крізь шкіру не видно темних мас;
• гекон реагує на рух і цікавиться комахою.

Деякі кольорові морфи мають відомі вади. Наприклад, у ліній енігма трапляються неврологічні розлади з порушенням координації і крутінням голови. Розпитайте продавця про особливості морфи до покупки.

Перші 2 тижні тварину не беруть на руки, лише годують і спостерігають. Нового гекона тримайте окремо від інших, як описано в статті Карантин для нових тварин.