Канарка в домашніх умовах

Канарки належать до горобцеподібних. Дзьоб, поведінка і потреби в них інші, ніж у папуг. Вони майже не лазять по прутах, не гризуть іграшок і не прагнуть сидіти на руці. До людини канарка не прив’язується так, як папуга, і не любить, коли її беруть у руки. Пересувається канарка переважно польотом, навіть у клітці.

Тому клітка має бути довгою, а не високою. У високій вузькій клітці птах тільки стрибає вгору і вниз, а в довгій перелітає з жердини на жердину. Одному птахові потрібно щонайменше 60 см завдовжки, а краще 80–100 см. Дві жердини розмістіть на протилежних кінцях, щоб між ними лишався вільний простір для польоту.

Якщо є змога, облаштуйте вольєр або випускайте птаха політати безпечною кімнатою. Проте канарки полохливі, і повернути їх у клітку буває непросто, тож здебільшого вистачає великої клітки.

Канарки дуже чутливі до забрудненого повітря. Їх недарма колись брали в шахти, щоб вчасно помітити газ. Тютюновий дим, аерозолі, ароматизатори і особливо пари перегрітого антипригарного покриття для них смертельні. Докладніше про це в статті про отруєння тефлоном і аерозолями.

Від світлового дня залежать спів, линька і готовність до розмноження. Найкраще, коли тривалість дня в кімнаті змінюється природно, разом із сезоном. Якщо ввечері довго горить світло, накривайте клітку легкою тканиною або переносьте в тихіше приміщення.

Оптимальна температура становить 18–24 °C. Легку прохолоду канарки переносять краще, ніж спеку і задуху. Шкодять їм:

• пряме сонце на клітку влітку, бо в дрібного птаха тепловий удар розвивається швидко;
• протяги від кондиціонера чи відчиненої кватирки;
• батарея поруч, адже сухе гаряче повітря погіршує стан пір’я і дихальних шляхів.

Клітку ставте на рівні очей людини або трохи нижче і хоча б однією стороною до стіни, тоді птах почувається захищеним. Під стелею її не вішайте: там найтепліше і збирається найбільше пилу та диму.

У теплу пору канарку можна виносити на балкон, але тільки в тінь, під наглядом і з захистом від котів, хижих птахів і комарів, які переносять віспу.

Основу раціону становить спеціальна зерносуміш для канарок: канаркове насіння, ріпак, льон, нуг і трохи вівса. Суміші для хвилястих папуг не підходять, бо пропорції зерен у них інші.

Крім зерна, канарці потрібні:

• Яєчний корм. Це суміш на основі сухарів і яйця, а вдома можна натерти варений жовток із галетою. Зазвичай його дають 1–2 рази на тиждень, а під час линьки і вигодовування пташенят щодня.
• Зелень і овочі: мокрець, кульбаба, салат, трохи шпинату, терта морква, броколі. Усе чисто вимите, без хімікатів.
• Пророщене зерно, особливо цінне навесні.
• Сепія і пісок або гравій для птахів, які мають бути в клітці постійно.

Не можна давати авокадо, шоколад, каву, алкоголь, солоне і смажене, хліб із цвіллю.

Яєчний корм швидко псується, тому недоїдене прибирайте через кілька годин, особливо влітку.

Канарки обожнюють купатися. Щодня на 1–2 години чіпляйте купалку на дверцята клітки або ставте всередину. Вода має бути кімнатної температури. Від купання пір’я стає кращим, і під час линьки це особливо помітно.

Линяє канарка зазвичай раз на рік, наприкінці літа або восени, і триває це 6–8 тижнів. У цей час птах менше співає і може бути млявішим. Йому потрібні більше білка у вигляді яєчного корму, спокій і стабільний світловий день. Линька не в сезон або затяжна часткова линька часто пов’язані з неправильним освітленням (світло вечорами), різкими перепадами температури чи хворобами.

Канарки з червоним фактором отримують колір із кормів, багатих на каротиноїди. Без них пір’я після линьки стане блідим. Такі добавки краще підбирати разом із досвідченим заводчиком.

Співають переважно самці, найбільше взимку і навесні. Самиці здебільшого лише щебечуть. Спів показує, що птах почувається добре. Самець може замовкнути під час линьки, від стресу чи нестачі світла, а якщо він довго мовчить поза линькою і став млявим, покажіть його ветеринару.

Самців зазвичай тримають поодинці: так вони краще співають і не б’ються. Двоє самців в одній клітці конфліктуватимуть. Самиць можна тримати групою у вольєрі.

У великій вольєрі канарки уживаються з деякими іншими дрібними в’юрковими, але не з папугами. Навіть хвилястий папуга може травмувати канарку дзьобом.

У канарок трапляються і хвороби, характерні для в’юркових, і загальні для всіх птахів:

• Кнемідокоптоз. Коростяний кліщ у канарок уражає переважно лапи: з’являються нарости і лусочки, лапи виглядають ніби вкритими вапном.
• Мегабактеріоз. Птах їсть, але худне, а в посліді видно неперетравлене зерно.
• Трихомоноз. Канарці важко ковтати, у дзьобі слиз.
• Повітряні кліщі. Вони селяться в дихальних шляхах, і птах клацає, втрачає голос, дихає з посвистом.
• Віспа канарок. Цю вірусну хворобу переносять комарі, тому влітку закривайте вікна сітками.

За будь-якої підозри звертайтеся до ветеринара, який працює з дрібними птахами. Нових птахів тримайте на карантині щонайменше місяць.

Канарки бувають співочих порід (гарцські ролери, малинівки та інші), кольорових і декоративних (кучеряві, чубаті, горбаті). Якщо вам потрібен спів, беріть молодого самця, якого ви самі чули.

У здорового птаха:

• жваві рухи, легкий політ і швидка реакція на звуки;
• щільне гладке оперення і чиста клоака;
• гладкі лапи без наростів;
• беззвучне дихання без гойдання хвостом;
• ясні очі без набряків.

Не беріть птаха, який сидить настовбурчений на дні клітки або дихає відкритим дзьобом.

Розмноження

Розведення канарок це окрема велика тема. Самицю до нього готують: повноцінно годують, дають кальцій і поступово подовжують світловий день. Виснажена самиця під час кладки ризикує затримкою яйця, а це невідкладний стан.